Тема 16. Статистика товарного та фінансового ринків
Питання теми:
1. Ринок товарів та його кон’юнктура.
2. Категорії товарообороту.
3. Показники грошового обігу.
4. Статистичне вивчення фінансового ринку.
Основні терміни: ринок, сегментація ринку, попит, пропозиція, товарооборот, грошовий обіг, кредит, цінні папери (акції, облігації внутрішньої позики, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, депозитні сертифікати, векселі).
Ринок – це система господарських зв’язків , що реалізуються через купівлю – продаж.
Основна мета статистичного дослідження ринку – це інформаційне забезпечення управління розвитком асортименту і якості товарів та послуг відповідно до споживчих вимог, збалансованістю попиту і пропозиції. Інформація має характеристики стану та поповнення товарного асортименту, товарних запасів, виконання заявок і замовлень промисловості, виробничих програм підприємств, ярмарків, діяльності товарних бірж, товарообороту.
Вивчення ринку передбачає врахування вимог окремих груп споживачів. Диференціація споживчих вимог є базою сегментації ринку. Під сегментацією ринку розуміють поділ ринку на окремі частини (сегменти) за ознакою економічної поведінки груп споживачів. Сегментація ринку відбувається за продуктами і споживачами.
Для характеристики ринкових процесів застосовують систему показників, що характеризує обсяг та структуру попиту і пропозиції.
Статистика надає інформацію для характеристики кон’юнктури ринку. Кон’юнктура – економічна ситуація, яка склалася на ринку і характеризується співвідношенням між попитом і пропозицією, рівнем цін, товарних запасів, портфелем замовлень.
Елементи кон’юнктури ринку :
1 ) виробництво ;
2 ) попит та споживання ;
3 ) товар і його збут ;
4 ) міжнародна торгівля ;
5 ) ціни.
Види кон’юнктури :
- висока ( стабільна ) - характеризується відносною сталістю високих цін та активністю споживачів і постачальників ;
- кон’юнктура, яка знижується, зумовлена затоварюванням ринку - при цьому відбувається зниження цін, скорочення договорів.
Головна мета інформаційного забезпечення дослідження ринку споживчих товарів - це створити систему показників, які дозволяють діставати кількісну та якісну характеристику стану та перспектив розвитку ринку.
При розрахунку місткості ринку (можливого обсягу реалізації товарів на ринку) враховують специфіку окремих груп товарів.
Прогнози місткості ринку бувають:
- короткострокові;
- середньострокові;
- довгострокові.
Розрізняють місткість ринку продовольчих товарів та непродовольчих товарів.
Нормативний метод прогнозування місткості ринку використовує норми споживання. Можна використовувати також метод економіко – статистичного моделювання ,метод експертних оцінок.
Категорії товарообороту :
- оптовий , який забезпечує рух товарних мас для подальшого продажу або їх переробки;
- роздрібний забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до споживача .
Товарооборот може бути валовим. Він дорівнює сумі роздрібного та оптового товарооборотів.
Чистий товарооборот - це валовий за мінусом подвійного рахунку.
Роздрібний товарооборот визначається як обсяг продажу товарів населенню роздрібною торговою мережею, мережею громадського харчування незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємства. У роздрібний товарооборот включається продаж організаціям, закладам і підприємствам продовольчих товарів для харчування у санаторіях, лікарнях, дитячих закладах.
Оборот підприємств оптової торгівлі в Україні за 2001 рік становив 230,7 млрд. грн., що більше за обсяг попереднього року на 27,8%. Оборот роздрібної торгівлі за цей же період становив 56,1 млрд. грн., або на 11,7% більше рівня 2000 року. В складі обороту роздрібної торгівлі на ринки припадає 35%.. Оборот ресторанного господарства (громадського харчування) у 2001 році проти 2000 року збільшився на 8% і становив 2,5 млрд. грн..
Статистика вивчає види роздрібного товарообороту; роздрібного товарообороту за місцем реалізації товарів (в містах, у сільській місцевості).
Таблиця 16.1. Розподіл роздрібного товарообороту за місцем реалізації товарів, %
Роки У містах У селах
1995 87 13
2000 89 11
У період становлення ринкової економіки споживчий ринок набирає різноманітних форм, утворюються нові канали реалізації товарів населенню. Для обліку роздрібного товарообороту виокремлюють такі
його складові :
а ) організований ринок ;
б ) міські ринки сільськогосподарської продукції ;
в ) неорганізований ринок.
Організований ринок охоплює реалізацію товарів через офіційно зареєстровану торгівельну мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування, комерційно–комісійну торгівлю. Сюди відноситься також реалізація товарів населенню безпосередньо виробничими підприємствами, організаціями.
Міські ринки охоплюють реалізацію селянами, фермерами, окремими громадянами, колективними господарствами та іншими підприємствами сільськогосподарської продукції, яка вироблена у своїх господарствах , сільськогосподарської продукції, яка надійшла з інших країн.
Неорганізований ринок охоплює реалізацію приватними особами товарів, як вироблених у країні, так і завезених з інших країн у порядку вільної торгівлі у спеціально відведених місцях (на стадіонах, речових ринках або на вулицях, площах та інших місцях ).
Динаміка роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури. Динаміка обсягу та структури роздрібного товаро-обороту вивчається в порівняльних цінах та цінах відповідних років.
Для того, щоб процес реалізації товарів був безперервним, частина товарів має перебувати у вигляді товарних запасів. Запаси можуть бути :
1 ) поточного зберігання;
2 ) довгострокового зберігання (утворюються за рахунок сезонного попиту ).
Період часу, протягом якого товар перебуває у сфері обігу, називається часом обігу. Він безпосередньо пов’язаний з розміром товарного запасу. Чим більший обсяг товарних запасів, тим тривалішим буде процес обігу, і навпаки.
Час обороту, або товарооборотності визначають за формулою:
де – середній запас ; Д – кількість днів у періоді ; ТО – товарооборот.
Швидкість обігу (кількість оборотів) розраховують за такою формулою:
Приклад: Товарний запас магазину на 1 січня становив 122000 грн., на 1 лютого - 123000 грн., на 1 березня - 125000 грн., на 1 квітня - 126000 грн. Товарооборот за І квартал становив 1984000 грн. Визначимо час обороту та кількість оборотів (швидкість обігу).
1. Обчислюємо середній товарний запас магазину за квартал за формулою середньої хронологічної:
2. Час обороту дорівнює:
= 5,6 днів.
3. Швидкість обігу становить:
= 16 оборотів.
Зв’язок між показниками :
t = = 5,6 днів.
З часу надходження товару в торгівлю до його реалізації пройшло майже 6 днів.
Існують особливості статистичного вивчення ринку засобів виробництва. Кількість споживачів на ринку засобів виробництва значно менша, ніж на ринку споживачів товарів, а вартість купівлі кожного споживача більша. Можна також стверджувати високу концентрацію споживачів у межах певного географічного регіону. Слід зазначити, що процес купівлі, який пов’язаний з перевіркою якості виробів, укладанням угод та іншими діями, що потребують вищого професійного рівня менеджерів, більш повного і різнобічного статистичного забезпечення маркетингу, повільніший, ніж процес купівлі споживчих товарів. Попит на засоби виробництва інерційніший, ніж на споживчі товари.
Ринок засобів виробництва можна класифікувати за такими ознаками: територіальною, призначенням виробів.
На підставі цієї класифікації ринок засобів виробництва сегментується за такими ознаками:
- географічною
- вагомістю споживачів;
- за галуззю;
- за основними функціями, що іх виконують вироби.
Важливим напрямком статистичного забезпечення управління збутом засобів виробництва та задоволення потреби в них є аналіз відповідних
міжрегіональних зв’язків.
Грошовий обіг охоплює рух товарів, послуг, капіталу. Грошова маса (запаси) - це сукупний обсяг купівельних та платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу, і пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), котрі лише потенційно можуть бути використані в угодах.
За характером платежів розрізняють товарний платіжний обіг та нетоварний платіжний обіг. До складу товарного обігу включають платежі за товари, виконані роботи , послуги. До нетоварного обігу - платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.
Кількість грошових одиниць визначають за формулою:
,
де М – маса товарів, які реалізуються;
– середня ціна товару;
Ш - швидкість обороту грошової одиниці.
Кредит є засобом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.
Банківський кредит - кредит, який надають банки у грошовій формі юридичним та фізичним особам, а також державі. Банківський кредит може бути як позичка грошей і як позичка капіталу. Найважливіші показники такі:
- загальний розмір кредитування ;
- частка короткотермінових та довготермінових позичок у загальній сумі кредитів;
- прострочена заборгованість підприємств та організацій;
- процент за кредит і ставка рефінансування (центрального банку ).
Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у товарній формі ( продаж у розстрочку). Документ комерційного кредиту - комерційний вексель, який оплачується через комерційний банк.
Процент по комерційному кредиту нижчий за процент по банківському кредиту і входить у ціну товару та суму векселю.
Міжнародний кредит - це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних грошових відносин, пов’язаний з наданням валютних та товарних ресурсів.
Використання кредитів характеризують за допомогою таких показників: середній строк позички, середній розмір позички, кількість оборотів кредиту.
Приклад : Протягом року банком було надано позичок на суму 200 млн. грн., з них 50 млн. на строк 9 місяців, 90 млн. на строк 6 місяців, 60 млн. на строк 3 місяці. Середньомісячна заборгованість по позичках 110,9 млн. грн.
середній строк позички міс.
середній розмір позички = = 65 млн. грн.
кількість оборотів кредиту = = 1,8 об.
За надані послуги у вигляді позички позичальники вносять плату у вигляді процентної ставки. Це ціна позичкового капіталу, яка формується на фінансовому ринку.
Визначаються кредитні ресурси підприємства. Кредитні ресурси підприємства - це сукупність кредитних коштів, залучених понад власні ресурси цього підприємства для фінансового забезпечення його функціонування.
Кредитні відносини банку та підприємства відбуваються на засадах дотримання таких принципів кредитування: строковості , повернення, забезпеченості, платності та цільового характеру кредиту.
До фінансового ринку належить також ринок цінних паперів.
Цінні папери – це грошові документи, які:
а) засвідчують право володіння або відносини позики;
б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;
в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків;
г) передбачають можливість передачі грошових та інших прав, які пов’язані з володінням цими документами, іншим особам.
Існують натуральні та вартісні показники цінних паперів.
Під біржовим ринком цінних паперів розуміють торгівлю цінними паперами, яка здійснюється на фондових біржах.
Економіка розвинених країн безпосередньо залежить від обсягів торгівлі цінними паперами. Розвиток фондового ринку сприяє розвитку економіки. З іншого боку показники розвитку фондового ринку є індикаторами стану економіки країни.
Види цінних паперів, випуск яких дозволений в Україні:
1 ) акції;
2 ) облігації внутрішньої позики;
3 ) облігації підприємств;
4 ) казначейські зобов’язання;
5 ) ощадні (депозитні) сертифікати;
6 ) векселі.
Для інвестування використовують акції та облігації підприємств.
Центральний банк може впливати на резерви. Він може купувати або продавати державні цінні папери. Він може купувати облігації у комерційних банків, у фірм, окремих осіб.
Центральний банк впливає на грошову масу, на ставку проценту. Вони, в свою чергу, впливають на сукупний попит.
В Україні на ринку державних облігацій мають обіг цінні папери у вигляді боргових зобов’язань держави перед їх власниками. Доход на один цінний папір визначається як різниця між номіналом та ціною придбання. Надається у річному обчисленні
,
деP - ціна придбання (% від номіналу );
t - строк погашення(днів).
Розраховують динаміку доходності: беруть середню доходність по більш однорідних групах цінних паперів: із строками погашення до 30 днів, 31 – 60 днів, 61 – 120 днів , понад 120 днів.
Питання для самоконтролю
1. Ринок як об’єкт статистичного дослідження
2. Кон’юнктура ринку
3. Категорії товарообороту
4. Статистичне вивчення товарних запасів
5. Ринок засобів виробництва
6. Види платіжного обігу
7. Кредит та його види
8. Кредитні ресурси підприємства
9. Ринок цінних паперів
ТЕМА.17. Статистика цін та ціноутворення
Питання теми :
1. Система цін і тарифів
2. Індекси цін.
3. Використання інформації про ціни.
Основні терміни: ціна, тариф, індекс споживчих цін (індекс інфляції), індексний метод, ціноутворення.
Вивчення цін має велике значення. За допомогою цін можна надати характеристику ринку. Ціни реагують на емісію грошей, зміну доходів населення. За допомогою ціни, її динаміки можна характеризувати рівень життя населення . Вивчення ціни з позиції виробника і продавця необхідне для виявлення рентабельності, визначення структури ціни та частки податків в ній.
Система показників статистики цін містить показники рівня, структури та їх динаміки. В економіці існує наступна система цін і тарифів: оптові ціни, роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові ціни підприємства, закупівельні, договірні ціни, ціни зовнішньої торгівлі. СНР передбачає окреме вивчення цін виробників та цін споживачів.
Ціни використовують у міжнародних та міжрегіональних зіставленнях.
Динаміка цін і тарифів в основному вивчається індексним методом: Індекси , які використовує статистика цін, є різними за побудовою та використанням.
Агрегатний індекс цін з вагою звітного періоду - (індекс Пааше)
;
Середній з індивідуальних індексів: ;
Агрегатний індекс цін з вагою базисного періоду (індекс Ласпейреса):
;
Середній з індивідуальних індексів: ;
Індекс цін змінного складу (індекс середньої ціни):
;
Індекс цін Лоу:
;
Індекс цін Фішера:
Наведені формули індексів використовують для узагальнення даних по одиницях сукупності ( підприємствах , регіонах, країнах ) або по елементах ( видах товарів ) , а також по одиницях і по елементах .
Індекси цін з вагою базисного періоду використовують при обчисленні індексів споживчих цін , індексів цін виробників промислової продукції за даними про ціни товарів-представників.
Індекс цін з вагою звітного періоду охоплює більш широке коло товарів та послуг. Як вага використовується не структура витрат споживачів, а структура товарообороту. Використовується при визначенні динаміки цін компонентів ВВП, закупівельних цін у сільському господарстві, договірних цін у будівництві, експортних цін.
Основним призначенням індексу споживчих цін є оцінка динаміки цін на товари, які споживаються.
В резолюції МОП записано : “...метою розрахунків індексу споживчих цін є оцінка зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які придбані, спожиті або оплачені населенням для невиробничого споживання”.
Дослідження споживчих цін доповнюють вивчення витрат населення та його окремих груп на стандартні набори найважливіших товарів і послуг. Індекс споживчих цін щомісячно розраховують по набору з 22 найменувань продуктів.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) є загальним показником зміни цін і тарифів на споживчі товари та послуги. Його розраховують на базі щомісячної реєстрації набору товарів і послуг - представників. Базою для зважування є розрахункова структура витрат домогосподарств на кожен товар, послугу відносно загальної суми споживчих витрат, а також питома вага споживчих витрат населення кожного регіону у загальних витратах населення України. Дані отримуємо в результаті обстеження домогосподарств.
Індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховується в Україні в рамках програми опрацювання макроекономічних показників, заснованих на міжнародних стандартах. ІСЦ є найбільш поширеним показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни. Цей індекс характеризує зміни протягом часу загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору товарів та послуг у поточному періоді відносно його вартості у базисному періоді.
Розрахунок ІСЦ проводиться об’єднанням двох інформаційних потоків:
- даних про зміни цін, отриманих реєстрацією цін і тарифів на споживчому ринку ;
- даних про структуру фактичних споживчих витрат населення.
Спостереження за рівнем цін і тарифів здійснюється на підприємствах торгівлі і сфери послуг усіх форм власності, включаючи ринки. Інформація збирається в усіх обласних і районних центрах України, інших містах, обраних з урахуванням їх представництва в регіонах.
Набір товарів і послуг включає перелік товарів (послуг), які найчастіше споживає населення.
Індекси цін виробників промислової продукції розраховують виходячи з оптових цін підприємств без податку на додану вартість та акцизного збору.
Індекс цін реалізації сільськогосподарської сільськогосподарськими підприємствами розраховують по всіх напрямках її реалізації (заготівельним організаціям, в торговельну мережу, організаціям споживчої кооперації, на ринку, населенню через систему громадського харчування, за бартерними угодами, зарубіжним країнам, на біржах, аукціонах). При розрахунках цього індексу середня ціна минулого року перераховується на структуру реалізації, що фактично склалася у поточному році.
Індекс капітальних вкладень (інвестицій) визначається як сума зважених результатів індексів цін на обсяги будівельно-монтажних робіт в капітальних вкладеннях обладнання та устаткування, інших капітальних вкладень і витрат.
Індекс цін на будівельно - монтажні роботи обчислюється на підставі щомісячного обстеження цін на будівельні матеріали, вироби і конструкції, включаючи вартість придбання, транспортні та заготівельно-складські витрати, а також фактичні величини інших калькуляційних витрат (сума нарахованої амортизації, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, інші витрати) по вибірковому колу будівельно-монтажних організацій.
Розрахунок індексу середнього тарифу на вантажні перевезення виконують за кожним видом транспорту та в цілому, використовують також індивідуальні індекси тарифів та загальну суму доходів від перевезення вантажів за кожним видом транспорту.
Середній тариф умовно дорівнює середній доходній ставці на виконання 1 т.-км. вантажних перевезень за звітний період, яка враховує всі фактори , що вплинули на його формування.
Розрахунок індексів розглянемо на прикладі даних, наведених у таблиці.
Таблиця 17.1
Товар Одиниця виміру Базисний період Звітний період
Ціна за одиницю, грн., ро Кількість товару, q о Ціна за одинцю, грн., р1 Кількість товару, q 1
А кг 20 7000 25 9000
Б м 30 2600 31 2500
В шт.. 15 1200 10 1500
1)Індекс Пааше:
, або 114,4 %
Використання формули індекса цін з вагою звітного періоду показує, що по даному асортименту товарів ціни підвищились у середньому на 14,4 %
2)Індекс Ласпейреса:
, або 113,4 %
По асортименту базового періоду підвищення ціни становило у середньому 13,4%.
Використання індексів Пааше і Ласпейреса залежить від мети дослідження. Якщо аналіз проводиться для визначення економічного ефекту від зміни цін у звітному періоді порівняно з базисним, то використовують індекс Пааше. Якщо метою аналізу є визначення обсягу товарообороту при продажу у майбутньому періоді такої кількості товарів, як і в базисному, то використовують індекс Ласпейреса.
3) Індекс Фішера: = =1,139 або 113,9 %
Динаміку цін статистика розглядає по галузях.
Таблиця 17.2 Індекси цін у галузях економіки (грудень 2000 р. до грудня попереднього року, відсотки)
Показники Індекс
Індекс споживчих цін на товари і послуги 125,8
у тому числі :
- продовольчі товари 128,4
- непродовольчі товари 108,9
- послуги 131,2
Індекс цін виробників промислової продукції 120,8
Індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими підприємствами 155,8
Індекс цін інвестицій в основний капітал 117,7
Індекс цін на будівельно-монтажні роботи 118,0
При міжнародних порівняннях цін рівень місцевих цін перераховують у вільно конвертовану валюту (долари США).
Існують три методи міжнародного порівняння цін і тарифів.
Перший метод полягає у порівнянні національних цін із так званими світовими цінами. Складність таких порівнянь зумовлена багатоваріантністю світових цін.
Другий метод передбачає використання системи зважування рівнів цін, перерахованих у вільно конвертовану валюту за структурою товарної маси країни, з якою виконують порівняння. Труднощі при цьому полягають у суттєвих особливостях структури виробництва за складом та обсягом.
Третій метод полягає у використанні методики побудови індексу Фішера, в якому за ваги беруть структуру товарів та послуг конкретних країн. Цей метод використовується у міжнародних порівняннях, але індекс цін Фішера немає економічної інтерпретації. Має місце обмеженість кола товарів та послуг, що виробляються в обох порівнюваних країнах.
Ціни на продукцію можуть відрізнятись по споживачах. Наведемо ціни на електроенергію в деяких країнах
Таблиця 17.3. Ціни на продукцію для окремих споживачів
( в дол. США за 1 квт–год )
Країна Для промисловості Для домогосподарств
1992 р. 1993 р. 1992 р. 1993 р.
США 0,048 0,049 0,083 0,083
Японія 0,142 0,162 0,203 0,231
Великобританія 0,076 0,067 0,132 0,113
Німеччина 0,093 0,089 0,172 0,168
З таблиці видно, що електроенергія для промисловості в розглянутих країнах відпускалася за цінами майже в два рази нижчими, ніж для домогосподарств.
Важливим напрямком статистичного вивчення ціноутворення є аналіз структури цін на окремі товари.
Аналіз окремих елементів ціни дозволяє виявити умови виробництва, які склалися, обігу конкретного товару, економічні зв’язки між галузями економіки. Особливе значення має аналіз структури роздрібних цін. Розглянемо утворення ціни на молоко
Таблиця 17.4. Структура роздрібної ціни
Показники %
Вартість сільськогосподарської сировини 30,9
Витрати сільськогосподарських підприємств 56,3
Збиток -25,4
Витрати на виробництво продукції без вартості сировини 37,9
Прибуток 5,4
Податки 9,6
Оптова ціна підприємства 83,8
Валовий доход
Витрати обігу 16,2
12,4
Прибуток 3,8
Роздрібна ціна 100,0
Оптова ціна підприємства: 30,9 + 37,9 + 5,4 + 9,6 = 83,8 %
Роздрібна ціна : 83,8 + 16,2 = 100 %
Питання для самоперевірки
1. Значення статистичного вивчення цін.
2. Система показників статистики цін.
3. Індекси цін та їх використання.
4. Розрахунок індексів цін.
5. Індекси цін в галузях економіки.
6. Індекси цін в регіонах та країнах.
7. Окремі елементи ціни.